» Historia Instytutu Filologii Wschodniosłowiańskiej UJ

» Studia ukrainistyczne w Uniwersytecie Jagiellońskim

Україністика в Ягеллонському університеті

У науковому середовищі Кракова — як у Ягеллонському університеті, так і в Польській академії знання (Polska Akademia Umiejętności) вже у давнину знайшло вияв багатостороннє зацікавлення південно-східним реґіоном слов’янського світу, тобто українською літературою, мовою та загально культурою. Заняття з україністики в Ягеллонському університеті проводилися ще на зламі XIX та XX століть.

Першим вченим, який у краківському середовищі досліджував східнослов’янські мови був основоположник краківської славістики, засновник першого на польських землях Слов’янського Семінару, який більше як 100 років тому, у навчальному році 1886–87 читав курс порівняльної граматики російської і української мов — Люціан Маліновський.

Велику роль у розвитку краківського слов’янознавства відіграли університетські викладачі, дослідники та популяризатори знання про східних слов’ян, у тому числі, якщо не насамперед про Україну, як Йозеф Третяк, Мар’ян Здзєховський, Тадеуш Станіслав Ґрабовський, Юзеф Ґоломбек — видатні знавці усіх східнослов’янських літератур та їх зв’язків з польською культурою. Відносно недовго (у роки 1897–1900) лекції з української літератури читав Кирило Студинський, а від 1901 року своєрідним доповненням цих занять стали лекції Богдана Лепкого, великого українського письменника і поета, який більше сорока років провів у Кракові, викладаючи спочатку у гімназії, згодом працюючи в університеті лектором української мови, а після I світової війни - професором української літератури.

Відродження польської держави у 1918 році створило нові можливості для розвитку польської науки. У 1925 році під керівництвом професора Казимєжа Нітша в університеті організується Слов’янська Студія, до складу якої увійшли, крім колишніх кафедр слов’янської філології і кафедри польської мови, також нові кафедри: м. ін. кафедра російської літератури та кафедра руських мов, яку очолив видатний мовознавець Iван Зілинський. Суттєвий якісний злам в царині україністики, зокрема українського мовознавства відбувся в 30-ти роки, значною мірою завдяки Тадеушу Лєру-Сплавінському, одному із найбільших польських славістів. У краківській Слов’янській Студії, де почав діяти від 1929 р., він організував колектив славістів — дослідників східнослов’янських мов.

Після II світової війни у 1946 році до Кракова приїхав професор Львівського університету Ян Янів, який став керувати Семінаром руських мов, згодом 1951 року перетвореним у кафедру східнослов’янських мов. Його учні — Вєслав Вітковський, Лєшек Шнайдер, Моніка Дідякін-Лімінґ, Адам Вандас, Януш Ріґер — у рамках східнослов’янського мовознавства зайнялися перш за все українською мовою. Найвірніше й найплідніше продовжує і розвиває наукові зацікавлення свого вчителя — Вєслав Вітковський, видатний польський славіст, у доробку якого велику частину складають українистичні роботи, зокрема з лексикографії і історичної лексикології. Велике значення для розвитку майбутньої україністики мала наукова діяльність Ришарда Лужного, видатного дослідника літератури Східних слов’ян, в тому числі української літератури, зокрема письменників Києво-Могилянської Академії.

Як літературознавці, так і мовознавці, які цікавилися українсістичною проблематикою 1990 року організували перші заняття з української філології. Згодом було створено кафедру української літератури, до складу якої увійшли літературознавці, а заняття з мовознавчих предметів та з практичної української мови вели мовознавці із кафедри східнослов’янських мов.

У 1991 році було організовано перші вступні іспити на українську філологію, а 11 березня 1994 року указом Ректора Ягеллонського університету було створено Каферду україністики, яка об’єднала як літеаратурознавців, так і мовознавців і викладачів української мови як іноземної. Керівником кафедри став проф. Вєслав Вітковський, а літературознавчою спеціальністю керував проф. Ришард Лужний. Обом професорам допомагали тодішні ад’юнкти: д-р Евлялія Папля, д-р Божена Зінкевич-Томанек, д-р Адам Фаловський, д-р Володимир Мокрий. Згодом до них приєдналася — як лектор української мови — мґр Жанна Остжинська, випускниця Київського університету ім. Т. Шевченка. Від перших років інсування української філології в Ягеллонському університеті навчальний план допомагали нам реалізовувати видатні спеціалісти з України. А вже кілька років асистентами і лекторами стали наші випускники, деякі з випускників української філології вчаться в аспірантурі.

У навчальному році 2001/2002 краківська україністилка почала 11 рік своєї діяльності. З року на рік збільшується зацікавлення україністикою. Україністика в Ягеллонському університеті користується популярністю не тільки серед випускників шкіл південної Польщі, але й серед учнів з північних реґіонів Польщі. Викладачі Кафедри україністики готують антології, статті, дидактичні матеріали з української літератури і мови. На кафедрі розвивається також перекладознавство, готуються переклади сучасної української художньої літератури. Кафедра має підручну біліотеку і відеотеку. Значну частину фондів Бібліотеки Інституту східнослов’янської філології становлять книжки з україністики.

Краків, 22 березня 2002 р.
Божена Зінкевич-Томанек